Датчик NOx

Датчик оксидів азоту чи датчик NOx служить виявлення оксидів азоту (оксиду азоту, діоксиду азоту, закису азоту та інших.) у відпрацьованих газах. Датчик використовується у випускній системі сучасних двигунів внутрішнього згоряння та на дизелях встановлюється за відновлювальним каталізатором. Конструктивно датчик оксидів азоту включає дві камери, дві насосні осередки, кілька електродів та підігрівач. Сенсорний елемент датчика складається з діоксиду цирконію, в якому при напрузі негативно заряджені іони кисню переміщуються від негативного електрода до позитивного електрода. Принцип роботи датчика NOx ґрунтується на вимірюванні кількості кисню. У першій (насосній) камері відпрацьованих газів видаляється кисень, який утруднює вимірювання оксидів азоту. При подачі напруги на електроди молекули кисню розпадаються на іони і протікають через твердий електроліт з діоксиду цирконію. У другій (відновній) камері оксиди азоту розпадаються на азот та кисень. Протікаючий при цьому струм пропорційний вмісту оксидів азоту у газах, що відпрацювали. Датчик оксидів азоту має власний блок керування, що розташований на мінімальній відстані від датчика. Таке компонування знижує зовнішні перешкоди під час передачі сигналів датчика. Блок керування посилює сигнали датчика і передає їх у блок керування двигуном. Датчик оксидів азоту та блок управління являють собою єдиний вузол. У дизельному двигуні датчик оксидів азоту оцінює ефективність відновлювального каталізатора. Якщо коефіцієнт корисної дії каталізатора менший за певну величину, загоряється сигнальна лампа Check Engine у комбінації приладів.